Жан-Ноель Барро, очільник зовнішньополітичного відомства Франції, під час «Народної мирної конференції» в Тель-Авіві анонсував проведення масштабного міжнародного саміту в Парижі, запланованого на 12 червня. Захід має на меті об’єднати представників громадянського суспільства Ізраїлю та палестинських територій для пошуку дипломатичних шляхів виходу з тривалого конфлікту.

Дипломатичний контекст та «вікно можливостей»

Французький міністр підкреслив, що майбутні вибори в Ізраїлі та анонсовані вибори в Палестинській автономії є «двома моментами демократичного вираження», які можуть стати основою для відновлення діалогу. За словами Барро, сталий мир неможливий виключно через політичні рішення урядів — він має бути сформований на рівні громадянського суспільства. Франція підтвердила готовність продовжувати підтримку концепції «двох держав для двох народів», де обидві сторони мають рівні права на безпеку та визнання.

Підтримка громадянського суспільства

Під час конференції Кая Каллас, очільниця дипломатії Європейського Союзу, оголосила про виділення додаткових 8 мільйонів євро на підтримку ізраїльських громадських організацій. Це рішення доповнює 18 мільйонів євро, які ЄС спрямував на аналогічні ініціативи минулого року.

У заході взяли участь представники різних політичних сил, зокрема Яїр Ґолан, а також депутати Кнесету Ґілад Карів, Наама Лазімі, Ахмед Тібі та Айман Уда. Ґілад Карів публічно заявив про намір сформувати штаб боротьби проти анексії та насильства, пообіцявши висунути вимоги щодо демонтажу незаконних форпостів та відновлення діалогу з палестинською адміністрацією як умову для участі в коаліційних перемовинах.

Аналітичний вимір

Повернення теми мирного врегулювання до публічного порядку денного відбувається на тлі усвідомлення частиною ізраїльського суспільства відсутності виключно військового вирішення конфлікту. Організатором конференції виступила коаліція «Гіа Зман» (у перекладі — «Час настав»), що об’єднує 80 єврейських та арабських миротворчих груп. Для безпекового сектору Ізраїлю це означає посилення міжнародного тиску з вимогою чіткої стратегії «наступного дня» після завершення активних бойових дій.