Передісторія: від угоди до ескалації

Іранська ядерна програма протягом останнього десятиліття пройшла шлях від обмежень, встановлених у 2015 році, до відкритої конфронтації. Згідно з даними Нью-Йорк Таймс, у 2015 році Тегеран зобов’язався скоротити запаси низькозбагаченого урану на 98%, обмеживши їх до 300 кг на 15 років. Проте вихід США з угоди у 2018 році за рішенням Дональда Трампа та відновлення санкцій спровокували зворотний ефект. Тегеран поетапно підвищував рівень збагачення: до 20% у 2021 році та до 60% під час каденції Джо Байдена, що впритул наблизило країну до збройового рівня у 90%.

Деталі поточних подій та стан об’єктів

У червні 2025 року, під час «12-денної війни», США провели серію авіаударів по ключових об’єктах інфраструктури: установках у Натанзі та Фордо, а також по тунелях для зберігання урану в Ісфагані. Паралельно операція «Шагат Га-Арі», проведена ЦАХАЛом, завдала серйозної шкоди трьом відомим на той час об’єктам збагачення. Наслідком стало припинення співпраці Ірану з МАГАТЕ (САБАА), через що точне розташування 11 тонн збагаченого урану залишається таємницею. Окремо МАГАТЕ не змогло підтвердити місцезнаходження 440 кг урану, збагаченого до 60%, половина з яких, за припущеннями, перебуває в тунелях під Ісфаганом.

Безпековий аналіз ситуації

Згідно з оцінками, представленими агентством Reuters, поточні військові дії не змінили суттєво часові рамки, необхідні Ірану для створення ядерної зброї. Експерти зазначають, що операції «Ам Клав’я» та «Патріш Хацац» відкинули графік реалізації програми на 9–12 місяців. Водночас МАГАТЕ попереджає: наявних запасів урану достатньо для виробництва 10 ядерних боєголовок у разі їх подальшого дозбагачення.

Прогноз та наслідки для регіону

Виникла суперечність між даними офіційного Вашингтона та аналітиків. Адміністрація Трампа стверджує, що супутники відстежують «захоронений» уран, який став непридатним для використання. Натомість незалежні експерти припускають, що Іран міг побудувати таємний завод у тунелях Ісфагана, щоб відновити цикл збагачення. Відсутність прозорості та доступу інспекторів до зон, пошкоджених внаслідок бойових дій, створює ризик неконтрольованого розвитку ядерних потужностей Ірану навіть після масованих авіаударів.