О 9:09 ранку 22 червня Кір Стармер вийшов до будинку №10 на Даунінг-стрит і оголосив про відставку з посади лідера Лейбористської партії та прем'єр-міністра Британії. Про рішення він повідомив короля Чарльза III ще до заяви журналістам. «Я почув відповідь моєї парламентської фракції на це питання, і я приймаю цю відповідь з гідністю», — сказав Стармер, маючи на увазі питання, чи здатний він вести лейбористів до наступних виборів.

Сьомий прем'єр за десятиліття

Стармер залишається прем'єром до завершення процедури передачі влади. Він доручив Національному виконавчому комітету партії відкрити висування кандидатів 9 липня та завершити його до початку літніх парламентських канікул 16 липня. Якщо розгорнеться конкурентна боротьба, нового лідера оберуть до 1 вересня — перед поверненням депутатів з перерви. Цей ланцюг відставок бере початок із референдуму про Brexit 23 червня 2016 року, коли 51,9% британців проголосували за вихід з Євросоюзу, а тодішній прем'єр Девід Кемерон пішов у відставку того ж дня. Стармер стає шостим британським прем'єром, який залишає Даунінг-стрит за останнє десятиліття — після Кемерона, Терези Мей, Боріса Джонсона, Ліз Трасс і Ріші Сунака.

Без бою за лідерство

Найвірогідніший наступник Стармера — Енді Бернем, 56-річний колишній мер Великого Манчестера, якого британська преса прозвала «королем півночі». У четвер, 19 червня, він з результатом 55% переміг на довиборах до парламенту в окрузі Мейкерфілд — кандидат від Reform UK набрав лише 34%. Членство в парламенті було для Бернема обов'язковою умовою для участі в боротьбі за лідерство партії. За правилами лейбористів кандидату потрібна підтримка щонайменше 81 депутата — 20% фракції з 403 місць. За даними The Guardian, Бернема вже підтримують понад 200 депутатів. Колишній міністр охорони здоров'я Вес Стрітінг, який раніше заявляв про власні амбіції на лідерство, відмовився від боротьби та публічно підтримав Бернема.

Від обіцянки летіти в Ізраїль до звинувачень у «сіонізмі»

У 2015 році, під час першої спроби очолити лейбористів, Бернем обіцяв, що першим закордонним візитом на посаді прем'єра стане Ізраїль, засуджував рух бойкоту BDS і називав Ізраїль «демократією з довгою історією захисту меншин і просування громадянських прав». Через кілька тижнів після терористичної атаки ХАМАС 7 жовтня 2023 року Бернем — на відміну від Стармера, який тоді відмовився підтримати негайне припинення вогню, — увійшов до групи лейбористських політиків, що публічно закликали до перемир'я. Він також роками тиснув на визнання палестинської держави, ще десять років тому заявляючи: «Це не подарунок, який можна дарувати, а право, яке слід визнати» — і за три місяці до того, як його соратники в партії закликали Стармера зробити це «без зволікань».

На початку червня в інтерв'ю The Guardian Бернем уникнув слова «геноцид» щодо дій Ізраїлю в Газі, але заявив про занепокоєння «непропорційним характером» руйнувань і необхідність повного розслідування. Депутатка Зара Султана, яка вийшла з Лейбористської партії й перейшла на крайні ліві позиції, звинуватила Бернема в тому, що він «приєднався до 'друзів Ізраїлю' в лейбористів, виступав проти BDS, описуючи рух бойкоту як 'мстивий', хвалив Ізраїль як 'демократію' й називав Декларацію Бальфура 'британськими цінностями в дії'» — і назвала його «сіоністом».

Лінія Стармера: обмеження на зброю й визнання Палестини

Сам Стармер протягом каденції різко критикував дії Ізраїлю в Газі та запровадив окремі обмеження на продаж зброї Ізраїлю. Палестинську державу його уряд визнав у вересні минулого року — після місяців тиску всередині партії, частину якого складали саме союзники Бернема. Чи зробить Бернем зовнішню політику щодо Ізраїлю жорсткішою за курс Стармера, наразі незрозуміло: він так само, як і його попередник, відмовляється називати дії Ізраїлю в Газі «геноцидом».

Реакція Трампа й курс на вибори 2029 року

Президент США Дональд Трамп випередив офіційну заяву Стармера, написавши в Truth Social ще напередодні: «Кір Стармер піде у відставку з посади прем'єр-міністра Британії. Він жорстко провалився у двох дуже важливих питаннях — імміграції та енергетиці. Бажаю йому успіху!». Лідер Reform UK Нігел Фараж після заяви Стармера вимагав негайних загальних виборів — хоча за британською системою зміна лідера партії більшості автоматично не вимагає голосування. Чергові загальні вибори мають відбутися не пізніше 2029 року, і саме боротьба з Reform UK за голоси розчарованих виборців стала головним аргументом прихильників Бернема всередині Лейбористської партії.