Відставка міністра та виклик лідерству Стармера

Міністр охорони здоров’я Великої Британії Вес Стрітінг офіційно оголосив про свою відставку, заявивши про втрату довіри до прем’єр-міністра Кіра Стармера. Цей крок став кульмінацією внутрішньопартійної кризи в Лейбористській партії, яка загострилася після суттєвої поразки лейбористів на місцевих виборах в Англії, Уельсі та Шотландії. Хоча Стрітінг у своєму листі про відставку прямо не оголосив про намір балотуватися на посаду лідера, він наголосив, що Стармер не зможе очолити партію на наступних загальних виборах, закликавши до широкої дискусії щодо майбутнього політичного курсу.

Механіка бунту: правила та розкол у партії

Спроба зміщення прем’єра стикається з процедурними та політичними бар’єрами. Згідно з правилами партії, для ініціювання внутрішніх виборів лідера необхідна підтримка 20% членів фракції, що становить 81 депутата. Попри те, що 90 із 403 депутатів-лейбористів уже публічно закликали Стармера піти у відставку, єдиного фронту не існує. Стрітінг, який представляє центристське крило, викликає опір у «м’яких лівих», що значно зміцнили свої позиції. Кір Стармер, своєю чергою, заявив, що не збирається добровільно залишати посаду і готовий до боротьби на праймеріз, попереджаючи, що розкол призведе до хаосу та послабить здатність уряду керувати країною.

Претенденти на владу та «Король Півночі»

Британські медіа обговорюють потенційних наступників, серед яких фігурують колишня заступниця прем’єра Анджела Рейнер, міністр енергетики Ед Мілібенд та мер Великого Манчестера Енді Бернем. Останній, відомий під прізвиськом «Король Півночі», має найвищий рейтинг довіри серед виборців, попри те, що наразі не є членом парламенту. Згідно з опитуваннями YouGov, рейтинг Бернема є позитивним (+9%), тоді як Стармер має показник -45%, Стрітінг -20%, а Рейнер -31%. Бернем наразі шукає можливості для обрання до парламенту, щоб отримати право претендувати на лідерство.

Причини падіння популярності уряду

Криза довіри до Кіра Стармера, який очолив уряд у липні 2024 року, зумовлена низкою факторів. Уряд не зміг забезпечити обіцяне економічне зростання, реформувати державні послуги та зупинити нелегальну міграцію. Додаткового удару по репутації завдало рішення Стармера призначити Пітера Мендельсона, пов’язаного з Джеффрі Епштейном, послом у Вашингтоні. Ситуація ускладнюється політикою щодо Ізраїлю та палестинського питання: визнання «палестинської держави» викликало невдоволення на правому фланзі, тоді як заборона діяльності організації Palestine Action розгнівала ліворадикалів. На фоні цього Лейбористська партія втрачає позиції, а опитування прогнозують успіх партії UK Reform на чолі з Найджелом Фаражем на майбутніх виборах у 2029 році.