Президент США Дональд Трамп продовжує демонструвати непередбачуваність у питаннях європейської безпеки, викликаючи занепокоєння серед союзників по НАТО та навіть у власному оборонному відомстві. У четвер увечері американський лідер через свою соціальну мережу Truth Social повідомив, що завдяки його особистим теплим стосункам із президентом Польщі Каролем Навроцьким, він прийняв рішення про розгортання 5000 американських солдатів на польській території. Ця заява з’явилася лише через тиждень після того, як Варшава була приголомшена скасуванням попереднього плану з перекидання 4000 військових.

Особиста дипломатія та політичні розрахунки Трампа

Рішення Дональда Трампа базується не лише на стратегічних міркуваннях, а й на персональній прихильності. «Грунтуючись на успішному виборі нинішнього президента Польщі Кароля Навроцького, якого я мав честь підтримати, та на наших стосунках із ним, я радий повідомити, що США відправлять ще 5000 військових до Польщі», — написав президент. Варто нагадати, що Трамп активно підтримував кандидатуру представника правих сил Навроцького на минулорічних виборах, що тепер конвертується у прямі безпекові дивіденди для Варшави.

Однак це оголошення створило значну плутанину. Досі незрозуміло, чи є ці 5000 військових доповненням до тих 4000, розгортання яких було скасовано раніше, чи це альтернативний план. Також залишається відкритим питання джерела цих сил: чи прибудуть вони безпосередньо зі Сполучених Штатів, чи будуть передислоковані з інших європейських баз, зокрема з Німеччини. Останній варіант є цілком імовірним, враховуючи публічний конфлікт Трампа з німецьким канцлером Фрідріхом Мерцом через розбіжності у стратегії щодо Ірану.

Криза в НАТО та іранський фактор

Ситуація всередині Північноатлантичного альянсу залишається критичною. Дональд Трамп неодноразово висловлював розчарування європейськими партнерами, які відмовилися підтримати США у військовому протистоянні з Іраном. Особливе роздратування Вашингтона викликала відмова європейських країн надіслати військові кораблі для розблокування Ормузької протоки. Деякі держави, як-от Іспанія під керівництвом соціаліста Педро Санчеса, а також частково Велика Британія та Італія, навіть запровадили обмеження на використання американцями військових баз та повітряного простору для операцій проти Тегерана.

Державний секретар США Марко Рубіо на саміті глав МЗС НАТО у Швеції підтвердив, що розчарування президента є глибоким і задокументованим. Це призвело до того, що Трамп знову почав погрожувати виходом США з Альянсу або суттєвим скороченням американської присутності. На цьому тлі перекидання військ саме до Польщі виглядає як «нагорода» лояльному союзнику на противагу «покаранню» для Німеччини та Іспанії.

Реакція Пентагону та загроза з боку Росії

Військове керівництво США, схоже, не було заздалегідь поінформоване про деталі нового рішення. Представники Пентагону в коментарях для AP визнали, що вже два тижні намагаються адаптуватися до постійних змін курсу Білого дому. Генерал Алексус Гринкевич, голова Європейського командування збройних сил США (EUCOM), раніше заявляв, що загальний план передбачав виведення 5000 осіб з Європи, але нові вказівки Трампа змінюють архітектуру розгортання.

Це відбувається в момент максимальної напруги на східному фланзі. Росія продовжує агресію в Україні та посилює тиск на країни Балтії — Литву, Латвію та Естонію. Нещодавно Москва звинуватила ці держави у сприянні запускам українських дронів, що Рига, Вільнюс та Таллінн категорично заперечують. Генсек НАТО Марк Рютте вже попередив Володимира Путіна, що будь-яка атака на члена Альянсу зустріне «руйнівну відповідь». Проте непослідовність Трампа викликає побоювання в Європі, що Стаття 5 може не спрацювати автоматично, якщо США вирішать дистанціюватися від союзників.

Наслідки для регіональної стабільності

Польське керівництво, попри загальний хаос, привітало рішення Трампа. Президент Кароль Навроцький наголосив на важливості взаємної поваги та спільних зобов'язань, а міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш назвав Польщу «зразковим союзником». Водночас республіканці в Конгресі США, зокрема Дон Бейкон, критикують попередні вагання адміністрації, називаючи їх «соромом» та сигналом слабкості для Кремля.

Довгостроковий ефект від такого «зигзагоподібного» управління військами може призвести до того, що європейські країни почнуть прискорено розбудовувати власну оборонну автономію, не покладаючись виключно на американську ядерну парасольку. Для Ізраїлю та Близького Сходу ця ситуація також є показовою, оскільки вона демонструє пряму залежність військової присутності США в будь-якому регіоні від рівня політичної лояльності місцевих лідерів до курсу Білого дому.