Коли у 2014 році ЮНЕСКО вносило цей парк до Списку світової спадщини, комісія використала формулювання «мікрокосм землі печер». Ідеться не про метафору: під пагорбами між Єрусалимом і Ашкелоном задокументовано понад 3500 підземних камер. Деякі з них пов'язані між собою, деякі ізольовані. Одні рубали для видобутку каменю, інші — для поховань, ще інші — для утримання голубів або зберігання оливкової олії. Жодне інше місце Ізраїлю не фіксує таку різноманітність підземного господарювання в одному географічному точку.

Сайт складається з двох різних міст. Мареша (מרשה) — ізраїльське місто доби Першого Храму, пізніше центр ідумеїв; знищена парфянами у 40 р. до н.е. Бейт-Гуврін (בית גוברין) — римська колонія Елевтерополіс, збудована на руїнах Мареші; розквітла у II–VI ст. н.е. і пережила візантійський, арабський і хрестоносний періоди. Між двома містами — кілька поколінь людей, спільна географія і незмінна пристрасть до підземного будівництва.

Чому тут так багато печер

Відповідь геологічна. Під поверхнею Юдейської низовини лежить товстий шар м'якого крейдяку — нарі. Його легко різати простими металевими знаряддями, але після контакту з повітрям він затвердіває і витримує значне навантаження. Ідеальний матеріал для підземного будівництва без складних технологій. Тому мешканці рубали у ньому все: поховальні склепи, цистерни, оливні преси, купальні, сховища. Коли матеріал лежить буквально під ногами — підземелля дешевше і безпечніше наземного будинку.

Типи печер і що в них шукати

Дзвоноподібні печери — найвідоміший тип. Їх рубали зверху: починали з вузького отвору в поверхні, поступово розширюючи порожнину донизу, поки не отримували камеру у формі дзвона. Найбільша з них сягає висоти 1,28 м — простір, де сьогодні проводять концерти. Таких «дзвонів» у парку понад 800.

Поховальні печери доби еллінізму — окрема категорія. Сідонська колонія в Мареші залишила склепи з нішами-локу́лами і фресками: музиканти, тварини, написи грецькою. Оригінали частково перебувають під охороною, у туристичному маршруті — репліки з поясненнями.

Голубники (колумбарії) — ще одна несподіванка. Близько 85 печер обладнані тисячами маленьких ніш у стінах: тут утримували голубів для м'яса, добрива і ритуальних жертвоприношень. Найбільший колумбарій має понад 2000 ніш і тягнеться на 30 метрів.

Оливні преси і купальні демонструють підземне виробництво: у деяких камерах збереглися вирубані в камені ванни з водовідвідними каналами — залишки ритуальних або гігієнічних купалень.

Деталі, які легко пропустити

Римський амфітеатр у Бейт-Гуврині — один з найкраще збережених провінційних арен і доступний прямо від центру відвідувачів. Більшість туристів до нього не доходять, зосередившись на печерах.

Стела Геліодора — епіграфічний документ, знайдений у Мареші, є одним з ключових джерел з передмакавейської епохи Єрусалима. Сам артефакт зберігається в Ізраїльському музеї в Єрусалимі, але контекст його знахідки — тут.

Програма «Розкопки за день» (Dig for a Day) дозволяє взяти участь у реальних польових роботах — просіювати землю і знаходити артефакти під керівництвом археологів. Бронювання потрібно окремо, заздалегідь.

Поруч із парком, у ~20 хвилинах, розташована Масада не знаходиться, але зате Мертве море доступне за ~1 годину — якщо є машина, день можна спланувати як маршрут півдня.

Як виникло це підземне місто

Мареша згадується вже у книзі Єгошуа як укріплене місто царя Рехавама. У VIII ст. до н.е. місто переживало перший розквіт. Після вавилонського вигнання ізраїльтян ідумеї (едомітяни) зайняли регіон і перетворили Марешу на адміністративний центр. Під грецьким пануванням — у III–II ст. до н.е. — місто процвітало: тут жили греки, фінікійці, сідонці. Саме тоді з'явилися найбагатші поховальні склепи з фресками.

У 40 р. до н.е. парфянська армія зруйнувала Марешу. Населення перебралося на пагорб за кілька кілометрів, де виникло нове місто — Бейт-Гуврін. У 200 р. н.е. римляни перебудували його в колонію Елевтерополіс («місто вільних людей»). Амфітеатр, терми, вулиці з колонадами — все типово для провінційного римського міста. Після арабського завоювання VII ст. місто занепало, а під час хрестових походів на руїнах з'явився невеликий замок.

Що знати перед відвідуванням

Парк великий — якщо поспішати, можна пройти поверхово за 2 години. Для повного огляду з кількома типами печер і амфітеатром потрібно 3–4 години. Взуття — закрите нековзне, у деяких печерах сходи без поручнів. Частина маршрутів під землею — прохолодна, особливо влітку.

Доступність часткова: дзвоноподібна печера і амфітеатр пристосовані для людей на кріслах-колясках, інші печери — ні.

Як спланувати маршрут

Парк — ідеальна пара до печери Сорек: обидва об'єкти в Юдейській низовині, відстань між ними ~20 км. Логічний порядок: Сорек зранку (перший тур о 8:00, англійська мова), потім Бейт-Гуврін на другу половину дня. Додаткового часу на трасі між ними — 20–25 хвилин.

Якщо їдете тільки в Бейт-Гуврін: центр відвідувачів з аудіогідами і картами включений у ціну квитка. Програму «Розкопки за день» треба бронювати заздалегідь — місця обмежені.

Чи потрібно бронювати квитки заздалегідь?

Для звичайного візиту ні. Для програми «Розкопки за день» — обов'язково, окремо від квитка в парк.

Скільки часу займає огляд?

Мінімум — 2 години (лише дзвоноподібна печера і амфітеатр). Повний огляд з кількома типами печер і поховальними склепами — 3–4 години.

Чи підходить для дітей?

Так. Дзвоноподібна печера і програма «Розкопки за день» — особливо популярні серед дітей. Частина маршрутів зі сходами і нерівним покриттям вимагає уваги з маленькими дітьми.

Коли найкраще їхати?

Ранній ранок у будні — мінімум людей. Улітку у суботу парк може бути переповнений. У п'ятницю і передсвяткові дні час роботи скорочено.

Чи є паркування?

Так, безкоштовне, поруч з центром відвідувачів. Влітку у вихідні заповнюється рано — приїжджати до 9:00.