Беньямін Нетаньягу вкотре опинився в центрі політико-правового шторму. Попри багаторічні заяви про те, що «справи розсипаються», подання запиту на помилування до президента Іцхака Герцога доводить протилежне: прем’єр-міністр побоюється реального тюремного терміну. Страх перед юридичними наслідками став головним драйвером його нинішніх дій.

Правова пастка та стратегія виживання

Судовий процес над Нетаньягу наближається до етапу, де аргумент про «неможливість керувати країною» через зайнятість у суді втрачає актуальність. Після завершення перехресних допитів у «справі 4000» та «справі 2000», захист перейде до подання доказів, що звільнить прем’єра від постійної присутності на засіданнях. Саме тому Іцхак Герцог вирішив ініціювати «зустріч для запуску» переговорів, намагаючись випередити момент, коли запит на помилування стане юридично нікчемним.

Аналіз ситуації вказує на те, що позиція прокуратури залишається незмінною. Як і за часів колишнього юридичного радника Авіхая Мандельбліта, мінімальною умовою для угоди є: скасування пункту про хабарництво, визнання провини у двох випадках порушення довіри, обов’язкове накладення «калону» (ганьби) та реальний тюремний термін, який можна замінити громадськими роботами. Таке рішення автоматично означає завершення політичної кар’єри Нетаньягу на наступні сім років.

Чому Герцог пішов на це?

Участь резиденції президента в цьому процесі — крок безпрецедентний. Юридична радниця президента Міхал Цук-Шапір контролюватиме процес переговорів, проте будь-яка фінальна угода відбуватиметься виключно через канали прокуратури. Існує припущення, що Іцхак Герцог отримав сигнали від прем’єра щодо готовності до компромісу, зумовлені не лише судовими ризиками, а й станом здоров’я Нетаньягу.

Для самого Нетаньягу це — спроба «зафіксувати збитки». Розуміючи, що медійна картинка, яку транслюють лояльні до нього канали, не збігається з реальністю в залі суду, він змушений шукати вихід. Якщо переговори проваляться, президент повернеться до розгляду питання про помилування, яке, на думку експертів, навряд чи витримає перевірку у Вищому суді справедливості (БАГАЦ).