Адміністрація Дональда Трампа повністю відсторонила Ізраїль від прямої участі в дипломатичних контактах з Тегераном, що змушує ізраїльські спецслужби використовувати власні канали розвідки для з’ясування змісту переговорів. Як повідомляє The New York Times у матеріалі, співавтором якого виступив відомий ізраїльський журналіст Ронен Бергман, ізраїльські лідери наразі майже не залучені до обговорення умов припинення вогню між Вашингтоном та іранським режимом.

Провал стратегії зміни режиму та операція «Шагат га-Арі»

Коріння нинішнього розколу між союзниками сягає прогнозів, які Беньямін Нетаньягу надавав президенту США перед початком операції «Шагат га-Арі» («Рик лева»). Тоді ізраїльський прем’єр-міністр запевняв Дональда Трампа, що комбінована американсько-ізраїльська атака з високою ймовірністю призведе до краху іранського режиму. Однак у внутрішньому колі Трампа ідею примусової зміни влади завжди вважали абсурдною. Коли Іран заблокував Ормузьку протоку, що спровокувало стрімкий зліт цін на нафту, пріоритети Вашингтона остаточно змістилися в бік деескалації, залишивши ізраїльські цілі без підтримки.

Військові успіхи на тлі дипломатичної ізоляції

На початку війни Беньямін Нетаньягу визначив три стратегічні завдання: повне знищення ядерної програми Ірану, ліквідація його ракетного потенціалу та повалення режиму. Попри серйозні військові втрати, Тегеран продовжує позиціонувати себе переможцем лише завдяки факту свого виживання. Тим часом США висунули пропозицію про призупинення іранської ядерної діяльності на 20 років, проте в Ізраїлі побоюються, що цей термін буде скорочено в ході подальших торгів. Найбільше занепокоєння викликає те, що питання балістичних ракет взагалі винесли за межі обговорення, що фактично повторює недоліки «ядерної угоди» 2015 року часів Обами.

Ізраїль як «субпідрядник» у війні

Трансформація відносин призвела до того, що статус Ізраїлю змінився з повноцінного партнера на своєрідного «субпідрядника». Якщо на початку конфлікту американські офіцери працювали в оперативному центрі в Кір’ї, спільно ухвалюючи рішення, то зараз Єрусалим змушений чекати дозволу на кожну дію. Показовим став інцидент з ударами по нафтових об’єктах у Тегерані та Караджі. США очікували символічної атаки, але Ізраїль завдав масштабного удару, що спричинив екологічну катастрофу над столицею Ірану. У відповідь адміністрація Трампа публічно відхрестилася від погодження цієї операції, вимагаючи негайної зупинки дій.

Наслідки для регіональної безпеки

Аналогічна ситуація склалася під час атаки на газове родовище Південний Парс. Попри попередні домовленості з метою тиску на Тегеран, Дональд Трамп згодом різко розкритикував Ізраїль за «жорстокість» і заперечив свою обізнаність, хоча Беньямін Нетаньягу пізніше підтвердив, що обговорював це з президентом. Витіснення Ізраїлю на периферію переговорів виглядає особливо гострим на тлі того, що країна взяла на себе виконання найбільш суперечливих завдань, включаючи ліквідацію верховного лідера Алі Гамінеї. Відсутність Ізраїлю за столом переговорів створює ризик підписання угоди, яка дозволить Ірану отримати мільярди доларів для відновлення економіки та подальшого озброєння Хезболли.