Амін Жмайєль, який обіймав посаду президента Лівану у 1982–1988 роках, закликав сучасне керівництво країни до відновлення діалогу з Ізраїлем. На його думку, зміна геополітичного ландшафту в регіоні, зокрема «Авраамові угоди», створює нові можливості, яких не існувало під час його каденції.

Історичний досвід та уроки минулого

У 1983 році Амін Жмайєль підписав угоду з Ізраїлем, яка так і не набула чинності. Експрезидент пояснює провал тогочасних домовленостей тиском з боку Сирії та спробами Ізраїлю внести додаткові пункти, що фактично надавали Дамаску право вето на виведення військ. Сьогодні він наполягає, що Ліван має прагнути до повноцінного мирного договору або угоди про припинення вогню, аналогічної тій, що була підписана у 1949 році.

Аналіз ситуації вказує на глибокий розкол у ліванських елітах. Поки прихильники стабілізації та опоненти Хезболли підтримують ідею переговорів, представники радикальних угруповань продовжують блокувати будь-яку нормалізацію. Махмуд Каматі, заступник голови політичної ради Хезболли, відкинув можливість прямих контактів, вимагаючи спочатку повного припинення вогню.

Соціально-економічні наслідки конфлікту

Безпекова криза безпосередньо впливає на цивільне населення. Згідно з даними звіту про світовий голод, понад 1,24 мільйона мешканців Лівану найближчими місяцями зіткнуться з дефіцитом продовольства. Нора Хаддад, представниця продовольчої агенції ООН, зазначає, що бойові дії та економічний тиск змушують понад мільйон переселенців покладатися виключно на гуманітарну допомогу.

Довгостроковий ефект відсутності дипломатичного рішення загрожує Лівану подальшою деградацією державних інституцій, тоді як прямі переговори залишаються єдиним механізмом для виведення сил ЦАХАЛу з південних територій та відновлення суверенітету країни.