Умберто Еко, італійський філософ та письменник, ще у 1995 році сформулював концепцію, яка сьогодні допомагає аналізувати політичні трансформації в Ізраїлі та світі. Його есе «Вічний фашизм» (в оригіналі — Ur-Fascism) описує механізми, за допомогою яких суспільство відмовляється від раціональності на користь радикальних ідеологій.

Механізми соціальної деградації

Аналітична модель Еко базується на 14 ознаках, серед яких ключовими є культ традиції, відмова від просвітництва та ненависть до інакомислення. Філософ наголошував: достатньо наявності лише одного з цих чинників, щоб почалася деградація демократичних норм. Серед них — культ смерті, мачизм, популізм та використання «новомови» (за Джорджем Орвеллом), що вихолощує зміст слів.

Для ізраїльського суспільства ці тези набули нового звучання завдяки перекладу та адаптації праці, здійсненим покійним полковником Мордехаєм Бар-Оном. Історик, який поєднав армійський досвід із відданістю демократичним цінностям, застерігав від процесів, що відбуваються всередині держави.

Чому це важливо для безпеки

Розуміння цих ознак — не просто інтелектуальна вправа, а інструмент забезпечення національної безпеки. Коли політичний дискурс зміщується від раціональних аргументів до теорій змови, а інакомислення таврується як «зрада», створюється живильне середовище для внутрішньої дестабілізації. В умовах постійної зовнішньої загрози, з якою стикається ЦАХАЛ та ізраїльське суспільство, здатність розрізняти популістську риторику від державних інтересів стає запобіжником проти розколу.

Довгостроковий ефект ігнорування таких процесів — ерозія правових інститутів, де правосуддя та свобода слова поступаються місцем «волі вождя». Історія показує, що критичний погляд на власні процеси «тут і зараз» є єдиним способом уникнути незворотних наслідків, які стають очевидними лише через десятиліття, коли держава вже опиняється в точці неповернення.