Інтерв’ю для «60 хвилин»: дзеркало світогляду прем’єра

У нещодавньому інтерв’ю для авторитетної американської телепрограми «60 хвилин» Беньямін Нетаньягу виступив перед світовою громадськістю, намагаючись спростувати звинувачення у підштовхуванні Дональда Трампа до війни з Іраном. Проте, замість стандартних політичних пояснень, глядачі побачили глибоку рефлексію прем’єр-міністра, який неодноразово апелював до постаті свого батька, Бенціона Нетаньягу. Як зазначає професор історії Еран Шальов, цей психологічний та інтелектуальний зв’язок є ключем до розуміння не лише риторики прем’єра, а й його стратегічних рішень.

Спадщина Бенціона Нетаньягу: історія як неминуча трагедія

Бенціон Нетаньягу, чиї праці Беньямін Нетаньягу називає «ключовими», був істориком з глибоко песимістичним світоглядом. На відміну від науковців другої половини XX століття, які трактували історію як процес прогресу, батько нинішнього прем’єра розглядав єврейську історію як ланцюг неминучих катастроф. Згідно з його концепцією, спроби інтеграції, просвітництва чи соціального визнання є марними, оскільки антисемітизм є постійною, позаісторичною силою. Беньямін Нетаньягу повністю прийняв цю парадигму: він вбачає в антисемітизмі «хвилі» або «історичні цикли», від яких жоден народ не може втекти, незалежно від соціальних чи політичних умов.

Соціальні мережі та «польська кавалерія»: виправдання бездіяльності

Відповідаючи на запитання журналіста про втрату підтримки Ізраїлю серед американських демократів та частини республіканців, Беньямін Нетаньягу аргументував це «повним корелюванням із розвитком соціальних мереж». За його словами, ворожі мусульманські держави використовують «ферми ботів» для створення маніпуляцій, що руйнують союз Ізраїлю та США. Прем’єр описав ситуацію, в якій опинився Ізраїль, метафорично: держава боролася з віртуальними ворогами, «як польська кавалерія у Другій світовій війні, що мчала на нацистські танки». Ця риторика підкреслює пасивну позицію уряду, де Ізраїль виступає «жертвою» обставин, а не активним гравцем, здатним налагодити ефективну інформаційну політику.

Політика фаталізму: чи є місце для лідерства?

Аналізуючи позицію прем’єра, Еран Шальов вказує на небезпечний парадокс. Коли інтерв’юер запитав, чи несе Беньямін Нетаньягу відповідальність за міжнародну ізоляцію Ізраїлю, той відповів категоричним «ні», переклавши провину на зовнішні сили, які атакують не лише Ізраїль, а й американські університети. Використання концепції «історичного фаталізму» дозволяє прем’єру уникати відповідальності за реальні провали: від неспроможності протистояти інформаційним атакам до подій 7 жовтня. Якщо історія — це невідворотний цикл, яким не можуть керувати раціональні лідери, то будь-який провал уряду перетворюється на «неминучість», а не на наслідок управлінських помилок. Таким чином, історичний детермінізм стає для Беньяміна Нетаньягу зручним інструментом для виправдання бездіяльності та збереження політичної влади.