Ізраїльтяни часто схильні ігнорувати тривожні сигнали, доки проблеми не стають очевидними. Одним із таких загрозливих процесів, що розгортається непомітно, є постійне зниження підтримки Ізраїлю в американському суспільстві. Згідно з даними дослідницького центру Pew, опублікованими Інститутом досліджень національної безпеки (INSS), Ізраїль стрімко втрачає прихильність серед молодого покоління США.

 

Ці висновки доповнюють низку попередніх опитувань, що свідчать: серед молодих американців немає жодної групи, яка б позитивно ставилася до Ізраїлю. Більше того, негативний імідж закріплюється і серед старших вікових категорій. Якщо ця тенденція збережеться, Ізраїль може невдовзі опинитися в ситуації, коли не матиме стабільної політичної опори в жодній з основних партій США. Для українців в Ізраїлі, чиє майбутнє тісно пов'язане зі стабільністю та безпекою країни, ці дані є вкрай важливими, адже американська підтримка є фундаментальною для існування держави.

 

Цифри говорять самі за себе: підтримка Ізраїлю неухильно падає, і країна втрачає майбутнє покоління Америки. Особливо тривожно, що ця негативна динаміка починає поширюватися і на більш зрілі верстви населення.

 

Автор статті, Оз Бен Нун, генеральний директор центру «Рівво», вказує на стратегічні помилки, допущені протягом останніх років. Зокрема, Ізраїль почав будувати свій політичний фундамент у США переважно на підтримці євангельських християн, замість традиційних єврейських громад. Це призвело до відмови від двопартійної підтримки на користь опори на Республіканську партію. Короткостроково це виглядало вигідно: євангелісти менш критичні, їхня підтримка ентузіастична та забезпечує комфортне середовище. Натомість американські євреї, хоч і глибоко вболівають за Ізраїль, мають власні культурні очікування та цінності, що робить їх більш вимогливою аудиторією. Подібна ситуація склалася і з політичними партіями: співпраця з республіканською адміністрацією зростала, тоді як мости до Демократичної партії руйнувалися.

 

Ключовим стратегічним активом Ізраїлю є віддана та любляча єврейсько-американська громада. Однак, за словами Бена Нуна, держава зробила недостатньо для збереження цих зв'язків. Прикладами нехтування є поведінка керівництва щодо плану Котелю, зневажливе ставлення частини ізраїльського суспільства до мільйонів сіоністських євреїв США, а також перетворення термінів «реформістський» або «консервативний» на образливі. Додайте сюди образливі висловлювання обраних посадовців на адресу лідерів федерацій, які присвячують своє життя Ізраїлю, і ми отримуємо картину глибокої та ганебної зневаги.

 

Дехто може стверджувати, що це право Ізраїлю, і ті, хто не живе тут, не мають права на претензії. Це легітимний аргумент, але саме такий підхід породжує руйнівну взаємність: без нашої вдячності не буде їхньої підтримки. Це глибинна проблема ізраїльської публічної дипломатії (хасбари), яка підживлює нарцисичну поведінку: нібито достатньо якомога гучніше висловлювати свою позицію якомога більшій кількості людей, і вони обов'язково переконаються, без справжнього, взаємного та поважного діалогу. У такій ситуації відданість американського єврейства Ізраїлю досі є майже дивом.

 

Варто пам'ятати просту істину: складний, але глибокий альянс кращий за блискучий, але поверхневий. Навіть якщо варто інвестувати в обидва. Побудова глибокого та міцного мосту між ізраїльським суспільством та єврейською діаспорою є не лише моральним обов'язком перед єврейським народом, а й стратегічною потребою першочергової важливості для безпеки країни. Час відмовитися від ілюзії: немає автоматичної підтримки, немає безкоштовних подарунків. Неможливо розповісти переконливу історію, не вміючи бачити світ з точки зору іншого. Нам потрібні не просто пояснення, а будівництво справжніх мостів.