Бригада «Харель» (10-та танкова бригада) у Шестиденній війні виконала завдання, що визначили долю Єрусалима, проте в національному етосі цей внесок довгий час був применшений. У танковому музеї в Латруні відбулася зустріч ветеранів цієї легендарної частини — 89-річного Хаггі Мана (тодішнього офіцера розвідки), 87-річного Омрі Авішая (заступника командира розвідроти) та 86-річного Давида Яїра (кулеметника) — з нинішніми командирами батальйонів бригади, підполковниками «Г.» та «М.».

Невидимі герої Шестиденної війни

Бригада «Харель» під командуванням полковника Урі Бен-Арі здійснила прорив йорданських укріплень на північ від Єрусалимського коридору. Військова операція включала захоплення стратегічних точок: Набі-Самуїл, Бейт-Ханіна, Тель-ель-Фул та Хірбет-Луза, а також подальше взяття Рамалли. Важливо, що танки 95-го батальйону бригади з'єдналися з 55-ю десантною бригадою та 16-ю Єрусалимською бригадою під час штурму Старого міста. Проте, за свідченнями ветеранів, початковий наказ бригаді «Харель» не передбачав безпосереднього звільнення Єрусалима як міста — завдання полягало у швидкому просуванні, блокуванні осі Єрусалим-Рамалла та з’єднанні з горою Скопус.

Міф про десантників та розчарування командирів

Історична несправедливість щодо висвітлення ролі бригади сформувалася одразу після війни. Хаггі Ман згадує показовий епізод: після завершення бойових дій мер Єрусалима Тедді Коллек зібрав командирів трьох бригад — Еліезера Амітая (Єрусалимська), Урі Бен-Арі («Харель») та Мотти Гура (десантники). Кожен мав коротко розповісти про хід боїв. Амітай та Бен-Арі вклалися у п’ять хвилин, тоді як Мотта Гур говорив тридцять хвилин. Саме тоді Еліезер Амітай сказав Бен-Арі: «Ми програли цю війну», маючи на увазі боротьбу за історичну пам’ять, яка згодом повністю зосередилася на десантниках. Навіть сьогодні, як зазначає підполковник запасу «Г.», серед десантників існує переконання, що саме вони звільнили Єрусалим, хоча танкісти «Харель» були поруч і бачили стіни Старого міста першими.

Зв’язок поколінь: від 1967 року до «Залізних мечів»

Зустріч ветеранів з чинними командирами батальйонів має на меті передачу бойового досвіду. Підполковники «Г.» та «М.» наголошують, що сучасна війна — операція «Залізні мечі» — знову ставить перед ними виклики, які вимагають розуміння спадкоємності. Для Омрі Авішая, який брав участь у боях за Бейт-Ікса та просувався до Єрихона, усвідомлення значення цих подій прийшло з роками. Він зізнається, що лише зараз, вивчаючи Танах, почав по-справжньому розуміти глибину зв’язку єврейського народу з Єрусалимом, за який вони билися до 30 років, не маючи повної рефлексії про історичний масштаб того часу.

Виклики безпеки та суспільне сприйняття

Перед початком Шестиденної війни в Ізраїлі панував глибокий страх, який змусив Головний рабинат готувати футбольні поля під кладовища. Цей факт свідчить про рівень екзистенційної загрози, яку відчувало суспільство. Сьогоднішні командири, зокрема підполковник «М.», підкреслюють, що вони сприймають спілкування з героями 1967 року як історичну привілегію. Вони сподіваються, що через 59 років майбутні офіцери бригади відчуватимуть таку ж емоційну та історичну відповідальність, яку відчувають вони, дивлячись в очі ветеранам, які власноруч змінили карту країни.