Білий дім опинився перед стратегічним роздоріжжям у відносинах із режимом аятол. Адміністрація Дональда Трампа розглядає два полярні сценарії: проведення точкової військової операції, яка б не переросла у велику регіональну війну, або підписання проміжної угоди задля стабілізації судноплавства через Ормузьку протоку. Остаточне рішення президент США, ймовірно, озвучить лише після завершення свого візиту до Китаю у п’ятницю, що тримає в напрузі всі столиці Близького Сходу.

Юридичні маневри та операція «Важкий молот»

Згідно з даними NBC, американське військове командування готується до можливого краху режиму припинення вогню. У разі ескалації поточна активність США може бути перейменована на операцію «Важкий молот» (Heavy Hammer). Ця назва є прямою алюзією на торішню операцію «Північний молот», проте зміна вивіски має не лише символічний, а й критичний юридичний підтекст. Перейменування дозволяє Білому дому «обнулити» 60-денний термін, встановлений законом про військові повноваження, протягом якого президент може вести бойові дії без офіційної згоди Конгресу США. Це дає Дональду Трампу необхідну свободу маневру в разі різкого загострення ситуації.

Ізраїльська стратегія: між ударами по інфраструктурі та ризиком ізоляції

Офіційний Єрусалим займає значно жорсткішу позицію. Ізраїльське керівництво наполягає на необхідності ударів по енергетичних об’єктах та критичній інфраструктурі Ірану, вважаючи це єдиним способом підірвати стійкість режиму. Однак уряд, який очолює Беньямін Нетаньягу, діє обережно, аби не стати об’єктом звинувачень у втягуванні США у велику війну. Існує серйозне побоювання: якщо Вашингтон зважиться на обмежену атаку, він може висунути ультимативну вимогу до ЦАХАЛу залишатися осторонь. Страх США полягає в тому, що відповідь Ізраїлю на іранські ракетні обстріли неминуче перетворить локальний конфлікт на повномасштабну регіональну війну, якої Білий дім прагне уникнути перед виборами.

Провал дипломатії та зухвалість Тегерана

Ситуація ускладнюється демонстративною відмовою Ірану від американських пропозицій. Як повідомляє Ynet, Тегеран не просто відхилив план Вашингтона, а висунув зустрічні вимоги щодо повного зняття санкційного тиску. Іранська сторона фактично знецінила зусилля Катару, який намагався модернізувати іранську «пропозицію з 14 пунктів», раніше названу американцями «сміттям». Дональд Трамп вже заявив, що режим припинення вогню перебуває «під апаратом штучного дихання», звинувативши Іран у порушенні домовленостей щодо вивезення збагаченого урану. Наразі Тегеран обирає шлях конфронтації, роблячи ставку на те, що у США немає політичної волі для початку нової війни в Перській затоці.

Регіональні загрози та внутрішні обмеження США

Аналітики інституту INSS, зокрема експерт Елдад Шавіт, підкреслюють, що Трамп перебуває у пастці між власним іміджем «сильного лідера» та реаліями світової економіки. Будь-яке відновлення активних бойових дій в Ормузькій протоці спровокує різкий стрибок цін на нафту, що вдарить по американських споживачах. Водночас Ізраїль занепокоєний тим, що поточний порядок денний переговорів США ігнорує програму балістичних ракет та діяльність іранських «проксі», таких як Хезболла та єменські хусити. Для Ізраїлю «поганий мир», який залишає Ірану ядерний потенціал та ракети, є стратегічною поразкою, тоді як для Вашингтона головним пріоритетом залишається безпека судноплавства та контроль над ураном.