Передумови: від листа Трампа до бомб

Відлік сучасного конфлікту починається не 28 лютого 2026 року, а значно раніше. Навесні 2025-го президент Дональд Трамп надіслав особистого листа Верховному лідеру Ірану Алі Хаменеї з пропозицією переговорів і встановив 60-денний дедлайн для досягнення ядерної угоди. 12 квітня 2025 року в Маскаті відбувся перший раунд — спецпосланець Стів Уіткофф та іранський міністр закордонних справ Аббас Аракчі. Потім — Рим (19 квітня), знову Маскат. Іран запропонував збудувати 19 атомних реакторів із американськими контрактами — промову про це Аракчі так і не виголосив, її скасували в останній момент.

Дедлайн минув без угоди. У червні 2025 року Ізраїль завдав ударів по іранських ядерних об'єктах (операція Midnight Hammer). МАГАТЕ оголосило Іран порушником ДНЯО. Тегеран відповів 14 ракетами по базі Аль-Удейд у Катарі — жертв не було. В жовтні 2025-го Велика Британія, Франція та Німеччина активували механізм snapback — автоматичне відновлення санкцій ООН проти Ірану за СВПД-2015. Це стало одним із тригерів повномасштабної ескалації.

У січні 2026 року в Ірані спалахнули масові протести через економічну кризу і вимоги політичних змін. Силові органи придушили їх із виключною жорстокістю: за даними правозахисників, загинули щонайменше 7 000 людей, десятки тисяч потрапили за ґрати. У лютому 2026-го США та Іран провели другий раунд переговорів у Женеві — але паралельно Вашингтон увів санкції проти понад 30 осіб та компаній із іранської «тіньової флотилії» і перекинув у регіон другу авіаносну ударну групу.

28 лютого 2026: операція Epic Fury

О 20:38 UTC Трамп дав наказ. О 06:35 UTC 28 лютого CENTCOM оголосив про початок авіаударів. За 12 годин США та Ізраїль завдали близько 900 ударів: бомбардувальники B-2, B-1 та B-52 знищували ядерну та ракетну інфраструктуру, кораблі запускали Tomahawk, армія використовувала HIMARS. Ізраїльські ВПС одночасно провели серію ударів на знищення керівництва: Верховний лідер Алі Хаменеї загинув разом з кількома вищими чиновниками. Серед загиблих — Алі Ларіджані, ключовий іранський переговорщик. При ударі по тюрмі Евін загинули щонайменше 79 людей.

Іран відповів негайно: закрив Ормузьку протоку, завдав контрударів по Ізраїлю, американських базах у регіоні та арабських країнах. Новим Верховним лідером з 8 березня став син Хаменеї — Моджтаба Хаменеї. Іранські хакери атакували водні та енергосистеми США — ФБР та АНБ випустили терміновий спільний попереджувальний бюлетень.

Від бомб до столу переговорів: березень — квітень 2026

4 квітня Іран офіційно відхилив американську пропозицію про 48-годинне перемир'я і відповів новими операціями. 7 квітня США та Іран, однак, оголосили двотижневе перемир'я — посередником виступив Пакистан, а безпосередньо домовленість стала можливою після дзвінка Трампа з прем'єром Пакистану Шегбазом Шаріфом. Вже в перші години після оголошення перемир'я країни Затоки фіксували атаки дронів — угода затремтіла ще до підписання.

8 квітня перемир'я набуло чинності. Нетаньягу публічно підтримав його. США ввели морську блокаду іранських портів. 11–12 квітня в Ісламабаді відбулись прямі переговори: американську сторону представляв віцепрезидент Джей-Ді Венс, іранську — спікер парламенту Мохаммад Бакер Калібаф. Ісламабадські переговори зайшли в глухий кут і провалились. 16 квітня — окреме перемир'я на ліванському фронті між Ізраїлем та Хезболлою, яке веде Держдепартамент паралельним треком.

Травень 2026: MOU на відстані дюйма — і удари під час переговорів

На початку травня стало відомо про існування одностoрінкового 14-пунктового меморандуму, який обговорюється через прямі та непрямі канали за участі Джареда Кушнера та Уіткоффа з американської сторони. 23 травня Трамп написав у Truth Social: угода «в основному погоджена» і буде оголошена «найближчим часом». Того ж вечора — дзвінок із лідерами Затоки, мова документа «зафіксована». Наступного дня старший американський чиновник охолодив оптимізм: «іранська система не рухається достатньо швидко».

25–26 травня США завдали «оборонительних ударів» по ракетних позиціях та лодках біля Ормузської протоки. CENTCOM пояснив: «самооборона, захист військ та торгового судноплавства». Іран звинуватив Вашингтон у «грубому порушенні перемир'я» і пригрозив відповіддю. Делегація Тегерана на чолі з Калібафом паралельно летіла до Дохи — переговори щодо ядерних запасів пройшли, за іранськими джерелами, «загалом позитивно».

27 травня CENTCOM збив 4 іранських дрони-камікадзе біля Ормузької протоки і знищив наземну станцію управління в Бендер-Аббасі, яка готувалась запустити п'ятий. Американська сторона: «перемир'я продовжується, дії суто оборонні». Іранське держтелебачення IRIB того ж дня оприлюднило «попередній і неофіційний» чорновик меморандуму: виведення американських сил, зняття блокади, відкриття Ормузу для цивільних суден протягом місяця під спільним ірано-оманським управлінням, 30–60 днів на ядерні переговори після підписання. Окремо стало відомо: американські літаки-заправники покинуть аеропорт «Бен-Гуріон» протягом 72 годин після підписання.

Де тупик і що далі

Головний камінь спотикання — збагачений уран. За даними Axios, США наполягають на фізичному вивезенні запасів як умові зняття санкцій. Reuters цитує іранське джерело: Тегеран відмовляється. Радник нового Верховного лідера Шамхані назвав вимогу Трампа контролювати ядерну програму Ірану «фантазією». Калібаф ще в квітні застерігав: будь-яка угода не може обмежувати «мирний атом» Ірану.

Економічний тиск на США наростає: ціна бензину — $4,51 за галон в середньому (найдорожчий Меморіальний уікенд за 4 роки). JPMorgan прогнозує: якщо пролив відкриється на початку червня, нафта коштуватиме $97 за барель до кінця року. Операція Epic Fury не була закладена в бюджет-2026 — Пентагон відчуває фінансовий стрес. Ізраїль, зі свого боку, погрожує превентивним ударом по іранській ядерній інфраструктурі, якщо загроза не буде нейтралізована угодою. Рубіо резюмував позицію Вашингтона лаконічно: «хороша угода або жодної».