Трансформація режиму та внутрішня нестабільність

Іран не вийде з поточного військового конфлікту в тому ж стані, у якому в нього входив, незалежно від того, чи призведуть переговори зі Сполученими Штатами до припинення вогню, чи до продовження бойових дій. Режим стикається з глибокою кризою легітимності, яка виникла через розрив між владою та суспільством, зокрема молодим поколінням. Ця ситуація загострюється на тлі економічних проблем, дефіциту води та електроенергії. Як зазначає Інститут досліджень національної безпеки (INSS), протестні настрої стали постійним явищем: дослідження Стенфордського університету свідчать, що у період з 2009 по 2024 рік у Тегерані проходила в середньому одна акція протесту кожні три дні.

Економічний колапс та загроза розпаду

Економіка Ірану страждає від системних проблем — корупції, неефективного управління та надмірного контролю державних або напівдержавних інституцій над ринком. Навіть у разі зняття санкцій, без структурних реформ країна навряд чи зможе вийти з фінансової кризи. Соціологи попереджають про поглиблення поляризації між вузьким багатим прошарком та більшістю населення, що належить до нижчих верств. Водночас, існує парадоксальний фактор: побоювання щодо розпаду країни, підживлені погрозами з боку США та повідомленнями про підтримку етнічних меншин (зокрема курдів), змушують частину опозиції демонструвати патріотизм. Як зауважує іранський мислитель Біжан Абд-ель-Карімі, багато громадян вважають збереження політичної незалежності держави необхідною умовою для покращення власного життя, навіть якщо вони критично ставляться до чинного режиму.

«Третя Ісламська Республіка» та військові еліти

Моджтаба Хаменеї, син верховного лідера, опинився в центрі дискусій про майбутнє країни. Експерти вказують на перехід від релігійної теократії до авторитарно-військового правління, де ключову роль відіграє Корпус вартових ісламської революції (КВІР). Ця зміна, яку називають «Третьою Ісламською Республікою» (після епохи Алі Хаменеї-старшого, що тривала з 1989 року), створює нові ризики. Авторитарні режими, очолювані військовими, часто демонструють низьку стійкість до економічних криз через нездатність ефективно керувати цивільними процесами. Крім того, легітимність Моджтаби Хаменеї залишається під питанням через стан його здоров’я та чутки про те, що сам батько висловлював сумніви щодо його спадкоємства, яке суперечить принципам передачі влади в Республіці.

Наслідки для енергетики та інфраструктури

Відбудова країни стане головним викликом після завершення воєнних дій. Згідно з даними місцевої влади, лише у провінції Тегеран було пошкоджено близько 60 тисяч одиниць житла. Сектор енергетики перебуває у критичному стані: експерти прогнозують, що для повернення до довоєнних показників знадобиться щонайменше два роки. Очікується, що наступна зима стане випробуванням для промисловості, сільського господарства та побутового сектору, де доведеться скоротити споживання енергії на 40 відсотків. Раз Цімт, експерт INSS, підкреслює, що хоча наразі сценарій зміни режиму виглядає малоймовірним, післявоєнний період змусить нове керівництво зіткнутися з реальними потребами населення, які влада не зможе ігнорувати або придушувати вічно.