З 28 лютого 2026 року Ізраїль та Сполучені Штати вступили у збройний конфлікт з Іраном та його регіональними союзниками. Цей конфлікт, який західні медіа називають «Війною в Ірані», а іранські – «Війною Рамадану», розпочався з авіаударів США та Ізраїлю по військових і урядових об'єктах Ірану. Під час цих атак були вбиті кілька високопоставлених іранських чиновників, включно з верховним лідером Алі Хаменеї та Алі Ларіджані. Ці несподівані удари були здійснені в період переговорів між Іраном та США щодо ядерної програми Тегерана.


У відповідь Іран завдав ракетних та безпілотних ударів по Ізраїлю, американських базах та союзних США арабських країнах Західної Азії. Також Іран закрив Ормузьку протоку, що негайно спричинило глобальні перебої в торгівлі та паливну кризу. Закриття Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світового експорту нафти, є критичним кроком, який безпосередньо впливає на світову економіку та енергетичну безпеку. Довгострокові наслідки цього рішення можуть призвести до значного зростання цін на енергоносії та подальшої нестабільності на світових ринках.


Ескалація навколо ядерних об'єктів

21 березня Сполучені Штати завдали ударів по ядерному об'єкту в Натанзі, використовуючи бункерні бомби для знищення цього місця. Цей акт є прямим порушенням міжнародного права, як засудила Росія, та несе значні ризики ядерної аварії, про що застерігало Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ). Довгострокові наслідки таких атак включають не лише загрозу екологічній катастрофі, а й подальшу ескалацію конфлікту, потенційно підштовхуючи Іран до більш агресивних дій у відповідь.


У відповідь на удар по Натанзу, Іран атакував південне ізраїльське місто Дімона, де розташований Центр ядерних досліджень імені Шимона Переса в Негеві, поранивши щонайменше 78 людей. Цей удар по ядерному об'єкту Ізраїлю є дзеркальною відповіддю, що значно підвищує ставки у конфлікті. Він демонструє готовність Ірану до асиметричної відповіді та створює прецедент для подальших атак на критичну інфраструктуру, що може призвести до неконтрольованої ескалації та регіонального хаосу. Довгостроковий ефект полягає у зростанні ризиків використання неконвенційних засобів ведення війни та подальшому порушенні регіонального балансу сил.


Поточний статус та наслідки

Адмірал Бред Купер повідомив, що американські військові завдали понад 8 000 ударів по іранських військових об'єктах, включаючи 130 суден. Конфлікт призвів до обрання Моджтаби Хаменеї новим верховним лідером Ірану після вбивства його батька.


Станом на квітень 2026 року конфлікт перебуває в стані глухого кута. З 8 квітня 2026 року діє тимчасове припинення вогню між Іраном та США, а з 16 квітня – між Гезболлою та Ізраїлем. Проте, ескалація ізраїльсько-Гезболлівського конфлікту, глобальні економічні потрясіння та паливна криза залишаються значними наслідками. Сполучені Штати також запровадили морську блокаду Ірану. Ці тимчасові перемир'я є крихкими, а фундаментальні причини конфлікту не вирішені, що залишає регіон у стані підвищеної напруги та постійної загрози відновлення бойових дій. Довгостроково це може призвести до переформатування політичної карти Західної Азії та перерозподілу сфер впливу.